Але мотоспорт – це не питання зовнішнього вигляду або статі. Не має значення, вважають тебе найшвидшим чоловіком або найшвидшою жінкою чи ні, ти все одно швидше за всіх. Тому не важливо, що інші люди думають про мене. Для мене важливі тільки гонки, і наступна гонка завжди найважливіша. У мене завжди газ під рукою і стартовий світлофор перед очима. Тоді решта світу перестає існувати.

Червоний. Моргання – це перешкода. Червоний. Моргання – це частка секунди, що відокремлює переможця від тих, хто програв. Світлофор гасне. Кожним грамом сили в мені і всією потужністю піді мною я зриваюся з місця і з ревом мотора мчу назустріч вітру. Передача. Світ перетворюється в хитку смугу, яка котиться зліва і справа. Передача. Єдине, що все ще існує, – це асфальт під моїми підошвами і спектральний голос часу, який, сміючись, шепоче мені під шоломом: тік-так. Тік-так.

Я відчуваю свою траєкторію на асфальті. Направо. Я на своєму шляху. Ліворуч. Це в мені. Направо. Ми одне ціле. Ліворуч. Пряма відкривається. Тепер у мене є шанс. Передача. Ось фінішна риса. Тік-так. Я не можу дочекатися наступного разу. Передача.