Без різниці і без змін не було б ніякого натхнення. Прориви приходять на початку кожного творіння. І кожне творіння саме по собі перетворюється в щось нове. Для мене мистецтво – це не зручна стоянка, але довгий, звивистий прохід через гірський хребет мого життя. Подорож по цій дорозі красивіше, ніж стояння на місці.
Луч сонячного світла розділяє стіну моєї майстерні, відокремлюючи світло від темряви і закладаючи ідею в моїй голові. Чи буде вона зростати і процвітати, тепер повністю залежить від мене. Це довгий шлях вперед, поки установка не буде завершена, але подорож – це мета.

Ідеї вічні, тому що зміни нескінченні. Ніякого статусу-кво не існує. Життя – це перехід. Важливим є те, що сьогодні вона відрізняється від вчорашньої. Це саме те, для чого я живу і працюю.

Жовтий промінь моєї фари і грім мого двигуна поділяють дорогу. Мій байк – символ мого духа відкриття: тому що ми обидва проливаємо світло в темряві і робимо речі, які до сих пір були невидимими і раптово стали видимими. Кожен момент є новим, тому що наступна секунда – це новий світ, який чекає свого відкриття. І наше останнє чудове відкриття знаходиться на наступному повороті.

Світло неонових трубок розділяє тінь під мостом. Він завжди був переходом між двома сторонами, символом змін, щоденної відстані, подоланої тисячами городян. Але навіть якщо ніхто не бачить цього повідомлення, міст – це тепер щось більше: він є частиною твору мистецтва. Він несе повідомлення, яке приховано під поверхнею і хоче бути розкритим. І воно змінює того, хто його відкриває.

Мистецтво створює зміна, а зміна – основа моєї творчості. Тому моє життя – це мій твір мистецтва. І куди б мій мотоцикл не навів мене завтра, я візьму зміни з собою.